|
Президентові України
Л.Д. КУЧМІ
Щодо негативного впливу бюджетної політики на економічну ситуацію в Україні
Шановний Леоніде Даниловичу!
Здійснений в Апараті Ради національної безпеки і оборони України аналіз проектів Державної програми економічного й соціального розвитку та Державного бюджету України на 2003 рік доводить невідповідність чинної бюджетної політики стратегічним завданням економічного розвитку, сформульованим у Посланні Президента України "Європейський вибір".
Визначені параметри бюджетної політики перетворюють Державний бюджет на чинник, який не тільки здатен загальмувати економічне зростання, але й створити умови для активізації кризових процесів в економіці.
Серед основних недоліків слід відзначити:
відірваність від завдання структурно-технологічної перебудови та реалізації інноваційної моделі розвитку економіки;
екстраполяцію показників минулих років без урахування негативних змін в економічній кон'юнктурі;
відсутність довгострокового стратегічного планування;
консервативну спрямованість державних цільових програм, яка зберігає структурні диспропорції в економіці;
відсутність інвестиційної функції держави щодо реалізації стратегічних напрямків економічного розвитку;
відсутність комплексу заходів, спрямованих на збільшення надходжень до бюджету, підвищення доходів та соціальної захищеності населення;
втрату керованості державним сектором економіки;
зловживання штучним профітцитом на тлі недофінансування видатків Державного бюджету тощо.
Хронічний дефіцит у фінансуванні бюджетних видатків засвідчує, що в Державному бюджеті відсутні механізми залучення додаткових джерел надходжень.
План видатків загального фонду Державного бюджету на січень-липень 2002 р. виконано лише на 82,7%. Ситуація з надходженнями до бюджету продовжує погіршуватися, через що постає неминучим секвестр видатків з украй негативними соціально-економічними наслідками.
Податкова база скорочується навіть на тлі економічного зростання.
Якщо за січень-липень 2001 р. через Державний бюджет перерозподілено 21,4% ВВП, то у 2003 р., з урахуванням закладеного до проекту Державного бюджету прихованого дефіциту в розмірі 6 млрд. грн., буде розподілено 16,6% ВВП.
Це фактично свідчить про капітуляцію держави перед "тіньовою економікою".
Витрати і податкові зобов'язання рентабельних видів бізнесу, які переховуються у "тіні", перекладаються на легальне підприємництво, що погіршує його фінансовий стан та позбавляє стимулів працювати за нормами чинного законодавства.
Продовжує зростати заборгованість між підприємствами та суб'єктів господарювання перед бюджетом. На 1 липня 2002 р. Дебіторська заборгованість склала 232 млрд. грн., кредиторська — 292 млрд. грн. (ріст із початку року відповідно на 5,4 і 3,4 відсотка). За січень-травень 2002 р. збитково працювали 44 відсотки підприємств, сума їх збитків склала 8,7 млрд. грн. Прибуток прибуткових підприємств за цей же період скоротився на 3,1 млрд. грн. у порівнянні з відповідним періодом 2001 року.
За січень-липень 2002 р. загальний рівень податкової заборгованості зріс до 4,9 млрд. грн. (на 77,1 відсотка проти обсягу на початок року). Залеглість досягла 11,2 млрд. грн., з яких більше 80% - залеглість до Державного бюджету.
Чинна податкова система остаточно вичерпала можливості ресурсного забезпечення соціальних зобов'язань держави. На суму понад 36 млрд. грн. існує дефіцит у фінансуванні найважливіших напрямів соціально-економічної політики, гарантованих чинним законодавством. Серед них освіта, охорона здоров'я, наука, культура.
Через недоліки у бюджетній політиці фактично блокуються зусилля держави щодо розвитку людського потенціалу, який є головною передумовою реалізації інноваційної моделі реформування економіки.
Відповідно до ч.2 ст.61 Закону України "Про освіту", держава повинна забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менше 10% національного доходу. У державному бюджеті на 2002 рік на освіту виділено 2,5 млрд. грн., або 1,2% ВВП. Фактично за січень-липень 2002 р. виконано 84,4% плану видатків на освіту на цей період.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", державна політика охорони здоров'я має забезпечуватися бюджетними асигнуваннями в розмірі не менше 1094 національного прибутку. В Державному бюджеті на 2002 рік на охорону здоров'я виділено 1,5 млрд. грн., або 0,7% ВВП. Фактично за січень-липень 2002 р. профінансовано 66,4% видатків, запланованих на цей період.
З урахуванням місцевих бюджетів, сукупні витрати на освіту та охорону здоров'я у 2002 році не перевищать 5% ВВП.
У 2003 р. з Державного бюджету на освіту пропонується виділити 2% ВВП, на охорону здоров 'я - менше 0,8% ВВП.
Запланований обсяг бюджетних асигнувань, як і в попередні роки, не дозволить не тільки перейти до інноваційної стратегії розвитку та модернізувати застарілу структуру економіки, але й навіть приступити до виконання цих завдань. Знову залишаться недофінансованими невідкладні заходи щодо забезпечення обороноздатності держави, оновлення застарілої матеріально-технічної частини Збройних Сил, проведення наукових досліджень у стратегічно важливих для підтримання конкурентоспроможності країни напрямках.
Ст.2 Закону України "Про оборону" передбачає фінансування потреб Збройних Сил у розмірі не менше 3 відсотків від запланованого обсягу ВВП. Проте, Законом України "Про державний бюджет України на 2002 рік" передбачено виділити 2621,6 млн. грн., або 41,6% визначеної законом потреби. На реформування та розвиток Збройних Сил виділено лише 35 млн. грн., що у 10 разів (!) менше від обсягу фінансування 2001 року, фактично за січень-липень профінансовано 86,6% плану видатків на оборону. У 2003 р. на оборону пропонується виділити 1,9% ВВП.
Згідно зі ст.34 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", відповідні видатки мають становити не менше 1,7% ВВП. У 2002 р. на наукові дослідження заплановано виділити 0,36% ВВП. У 2003 р. на дослідження і розробки пропонується виділити 0,2% ВВП.
Ст.2 Закону України "Про загальнодержавну (національну) космічну програму України" встановлює мінімальний обсяг фінансування програми в розмірі не менше 0,2% ВВП. Фактично у державному бюджеті 2002 р. виділено лише 89 млн. грн., або майже у п 'ять разів (21,2%) менше від визначеної законом потреби. У 2003р. пропонується виділити 89,5млн. грн., або 0,04% ВВП.
Обсяг фінансових ресурсів, які виділяються на реалізацію програм інформатизації, унеможливлює вирішення нагальних питань перебудови економіки та соціальної сфери згідно з вимогами інформаційного суспільства.
Бюджет Державного комітету зв'язку та інформатизації у 2002 р. складає 88 млн. грн., але з них 78 млн. грн. (майже 90%) - витрати на утримання апарату. Національну програму інформатизації у 2002 р. передбачається профінансувати в сумі 8 млн. грн. На розробку найважливіших новітніх технологій у галузі зв'язку та інформатизації проектом Державного бюджету на 2003 рік передбачається спрямувати 100 тис. (!) грн.
Внаслідок хибної бюджетної політики Державний бюджет практично втратив інвестиційну функцію. Державний сектор економіки, відчуваючи постійний дефіцит обігових коштів, не здатний спрямовувати на інвестування достатні фінансові ресурси.
Обсяг централізованих капітальних вкладень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2002 р. "Про затвердження переліку об'єктів, що фінансуються за рахунок державних централізованих капітальних вкладень у 2002 році", складає 490 млн. грн., або 0,2% ВВП. Причому з них лише 45 млн. грн. є інвестиціями у виробництво. У 2003 р. обсяг централізованих капіталовкладень не перевищить украй недостатнього показника поточного року і буде спрямований передусім на здійснення пріоритетних державних програм у соціальній сфері - на розвиток освіти, охорони здоров 'я, оборони та соціально-культурної інфраструктури регіонів. Це є відступом назад навіть у порівнянні з "антиінвестиційними" бюджетами останніх років.
Уряд не тільки не вживає заходів щодо розробки дієвого бюджету розвитку, але й систематично не виконує відповідні доручення Президента України - зокрема, щодо утворення Українського банку реконструкції та розвитку й спрямування через цей банк державних інвестицій.
Це доручення не виконується незважаючи на те, що воно міститься у трьох Посланнях Президента України (1998, 2001, 2002 рр.), Указах Президента України від 21 січня 1998 р. №41 та від 20 березня 2001 р. №183 і навіть у власних рішеннях Уряду (розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 р. №440-р).
Невиконання вже третім складом Уряду зазначеного доручення Президента України можна пояснити лише негативним ставленням Міжнародного валютного фонду до спрямування централізованих бюджетних інвестицій на реалізацію національних пріоритетів економічного розвитку. Крім того, блокування утворення Банку реконструкції та розвитку унеможливлює ефективне використання на ці цілі емісійних ресурсів. Натомість Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України розглядає можливість спрямування емісійних коштів на рефінансування комерційних банків.
Проект Державного бюджету не передбачає ефективного розв'язання проблеми погашення державного боргу.
У складі видатків бюджету на обслуговування державного боргу у 2003 р. виділено 3,6 млрд. грн., але відсутнє фінансування видатків на погашення державного боргу в сумі 1715 млн. доларів (близько 9,5 млрд. гривень), в тому числі 299 млн. доларів - погашення внутрішнього боргу та 1416 млн. доларів - зовнішнього боргу.
Тому при офіційному дефіциті 816 млн. грн. проект бюджету містить план залучення зовнішніх (5901 млн. грн.) і внутрішніх (1401 млн. грн.) запозичень. З них 6038 млн. грн. - "пряме фінансування бюджету".
Таким чином, фактичний дефіцит бюджету складає 6 млрд. грн. Різницю в розмірі 3,4 млрд. грн. між сумою коштів, які необхідно виділити у 2003 р. на погашення державного боргу, і наявними ресурсами, очевидно, передбачається реструктурувати шляхом перенесення платежів на наступні роки. Це ставить Україну в залежність від прихильності кредиторів і створює загрозу дефолту за борговими зобов'язаннями у 2003 році/
Вирішення питання ресурсного забезпечення системи національної безпеки та реалізації стратегічних пріоритетів економічного розвитку, визначених у Посланні Президента України, засобами чинної бюджетної політики видається неможливим.
За "консервативним" сценарієм розвитку економіки, який матиме місце за незмінності умов господарювання, темп зростання ВВП знизиться до 4% у 2003-2004 рр., 4,5% у 2005-2006 рр. Це не відповідає поставленому в Посланні Президента України цільовому завданню забезпечити темп зростання ВВП у ці роки на рівні 6-6,5%.
З огляду на викладене, вважав би за доцільне розглянути недоліки бюджетної політики та заходи щодо її удосконалення на засіданні Ради національної безпеки й оборони України.
Доповідається на Ваше рішення.
З повагою,
Секретар
Ради національної безпеки
і оборони України
Є. МАРЧУК
|
